Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середній загальноосвітній школі – важлива і завжди актуальна проблема практичної методики. Сьогодення висуває перед школою нові завдання, які пов`язані з розвитком в учнів інтересу до знань предметів природничо-математичного циклу і, насамперед, фізики, тому, що саме вона найбільш наближена до передових рубежів сучасної науки і техніки. Адже пасивне засвоєння законів, формул, визначень призводить до того, що учні швидко забувають їх і не застосовують в майбутньому, що не сприяє психологічній підготовці молоді до творчої праці на користь суспільству. Учні почувають себе впевненіше, якщо навчання фізики спрямоване на розвиток пізнавальних можливостей та їх здібностей, що частіше забезпечується емоційним сприйманням.

  Розв`язок нових задач, поставлених перед школою життям привів до пошуків нових форм організації навчальної роботи в школі, до нових методів навчання. За словами Верзіліна Н. М. «Урок – це сонце, навколо якого, як планети, обертаються всі форми навчальних занять». Тому саме на уроці вчитель повинен організувати таку діяльність, використати таку форму викладення матеріалу, щоб в учнів виникло здивування, захоплення, бажання його освоїти, зрозуміти, що в свою чергу веде до формування стійкого пізнавального інтересу.

      Учні будуть любити предмет, вчити його, захоплюватися ним лише тоді, коли їм буде цікаво. А зацікавити учнів – це обов`язок кожного вчителя. Саме тому на практиці необхідно застосовувати ігрові форми навчальної діяльності. Відомий французький вчений Луї де Бройль стверджував, що всі ігри, навіть найпростіші, мають багато спільних елементів з роботою вченого. У тому й другому випадку спочатку приваблює поставлена загадка, перешкода, яку потрібно подолати, потім радість відкриття, одержаної перемоги. Саме тому всіх людей захоплює гра. Схильність до гри – це властивість не лише дитинства чи ранньої юності… хіба не можна думати, що схильність до гри, як і допитливість є природною схильністю дитини, але не є чимось дитячим ( у зневажливому значенні цього слова ), також сприяє розвитку науки? На це останнє питання слід дати позитивну відповідь. Тому гру не варто відкидати мотивуючи цей процес несерйозним, її не слід плутати з забавою.

  На сучасному етапі розвитку сучасної школи необхідно поєднувати традиційні класичні уроки з нестандартними уроками.

  Нестандартним можна вважати урок, сконструйований за «викрійкою» відмінною від загальноприйнятою. Нетрадиційні за формою, такі уроки викликають підвищений інтерес учнів, активізують їхню пізнавальну діяльність, сприяють розвитку творчих здібностей, розвивають уміння і навички самостійної розумової праці, виховують бажання активно, власними силами здобувати знання. Учням подобаються нестандартні заняття, бо вони не сковують навчальний процес, пожвавлюють атмосферу, активізують діяльність дітей, наближаючи навчання до життєвих ситуацій.

  Отже, одним з ефективних шляхів виховання в школярів інтересу до вивчення фізики є ігри. Гра притаманна самій природі дитини. У процесі гри чудовий світ дитинства поєднується з прекрасним світом науки, в який вступають учні. Граючись, учень «занурюється» в ситуації, які відображають епізоди реального життя. В іграх різні знання і відомості учень отримує вільно. Тому часто те, що на уроці здається складним, під час гри легко засвоюється. «Гра – це шлях дитини до пізнання світу, в якому вона живе, це іскра, яка запалює вогник до допитливості» - писав видатний педагог В. О. Сухомлинський. По суті – це тренажер, на якому виробляються вміння і навички, розкривається творчий потенціал дитини, створюються умови для активного обміну знаннями.

  Нетрадиційні ( нестандартні ) уроки – це імпровізоване, але добре продумане заняття, яке має своєрідну структуру. Вони цінні своєю оригінальністю і розвиваючим та виховним ефектами.

  Урок, проведений нестандартно, стимулює творчість учителя і його вихованців, створює сприятливі умови для співробітництва учнів один з одним і з учителем. До таких уроків слід готуватись особливо ретельно, а тому нетрадиційні уроки проводяться не так вже й часто.

  У педагогічній літературі вирізняють різні типи нетрадиційних уроків. Назви цих уроків дають деяке уявлення про методику їх проведення та навчальні цілі. Найбільшого поширення набули нетрадиційні уроки за такими формами: урок-вистава, урок-змагання, урок-естафета, урок взаємного навчання, урок із груповою формою роботи, урок, який проводять самі учні,

урок – «наукове дослідження», урок творчих звітів ( урок творчості ), урок конкурсів, урок-вікторина, урок фантазії, урок-конференція, урок-семінар, урок-рольова гра ( урок – ділова гра ), урок-експериментальне дослідження, урок – «гонка-марафон», урок-ода, інтегрований ( міжпредметний ) урок, урок-диспут, урок-подорож, урок-казка, театралізований урок, урок-гра у формі інтерв`ю, прес-конференції, суду тощо, урок-гра, що є імпровізацією популярних телепередач ( КВК, «Поле чудес», «Що? Де? Коли?»).

  Запропонована типологія нетрадиційних уроків не суперечить тій, яка розроблена у дидактиці. Учитель, проводячи урок будь-якого типу, завжди усвідомлює головні дидактичні завдання уроку: чи то засвоєння нових знань,чи формування вмінь і навичок, чи узагальнення і систематизація, або ж перевірка і корекція навчальних досягнень учнів.

  Використання нетрадиційних методів навчання веде до фахового зростання самого вчителя. Варто зробити перший крок, і після декількох підготовлених уроків учитель зможе відчути, як змінилося до нього ставлення учнів, сама атмосфера в класі, що послужить додатковим стимулом роботи за інтерактивними технологіями.

Є педагоги, які досконало знають свій предмет, уміють його пояснити, оперують термінами і цифрами. Їх цікаво слухати, але вони не працюють на розвиток класу, вони, як експерти, тільки передають інформацію. Це вчителі-експерти.

  Є вчителі, які використовують блискучі ефекти, яскраві вправи, їх цікаво слухати, приємно спостерігати за їхньою роботою, але такий учитель працює на себе, він демонструє свої знання і вміння і знову ж не дбає про розвиток групи. Це вчителі-зірки.

  А є такі, котрі не тільки вміють передати нові знання і навички класу, а й допомагають учням самостійно зробити висновки та узагальнення, спираючись на їхній досвід. Це вчителі - фасилітатори.

  А справжній сучасний творчий учитель повинен поєднувати у собі риси експерта, зірки і фасилітатора.

http://osvita.programmist.kr.ua/index.php/fizika/normativno-pravove-zabezpechennya

     Література

1. Горбань М. М. На уроці та після… - Ч.: 1992.
2. Нестандартні уроки фізики. – Харків: Вид. гр. «Основа», 2005.
3. Білик Н. О. Десять дидактичних ігор. – Харків: Вид. гр. «Основа», 2004.
4. Зеновій Дубас, Віра Шарамова. Нетрадиційні уроки фізики. – Тернопіль: навч. вид. «Підручники і посібники», 2005.
5. Щербань П. М. Навчально-педагогічні ігри. – К., 1993.
6. Завуч ж. - №26 (140) вересень – 2002.