«У сучасному світі знання стають все більш доступними для тих, хто хоче оволодіти ними, тому переосмислюється самоцінність знань. Натомість зростає роль уміння добувати, переробляти інформацію, одержану з різних джерел, засвоювати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення людини. Це зумовлює зменшення питомої ваги готової інформації, заміну співвідношення між структурними елементами на користь засвоєння учнями способів пізнання…» (Концепція загальної середньої школи). Тому  сьогодні вчитель має сприяти формуванню в учня теоретично-наукового та критичного мислення. Воно піднімає людину до рівня Людини, якою не можна маніпулювати, яка не боїться оцінювати, порівнювати. Така людина ставить перед собою і перед суспільством питання: «А можливо, це не так?», «А чи можна інакше?».  Тому розвиток критичного мислення потрібен не тільки самій людині, а є незаперечною умовою суспільного прогресу. Суспільство перенасичене психологією, яка не дає людині можливості повірити в саму себе і почати діяти самостійно. «Утопія відійшла, страх відходить, але впевненості не додається» (О.Яковлєв). Щоб позбутися цього, потрібно формувати критичне мислення в кожній дитині, починаючи з молодшого віку. І це повинно стати однією із фундаментальних засад навчально-виховного процесу в школі, важливою умовою демократичного розвитку України, її добробуту і безпеки.

Під критичним мисленням розуміють здатність людини самостійно аналізувати інформацію; вміння бачити помилки або логічні порушення у твердженнях партнерів; аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправильні; розпізнавати пропаганду; наявність розумної частки скепсису, сумнівів; прагнення до пошуку правильних рішень; мужність, принциповість, сміливість у відстоюванні своїх позицій; відкритість до сприймання інших поглядів. Відповідно до вікових особливостей школярів ці риси критичного мислення спрощуються або ускладнюються.

Великі можливості для розвитку критичного мислення школярів відкривають уроки математики. Такі якості, як відкритість до інших думок, компетентність, інтелектуальна активність, допитливість, незалежність мислення, вміння дискутувати,  проникливість, самокритичність, можна розвивати в учнів у процесі навчання на базі діалогової взаємодії. Цей шлях розвитку критичного мислення був визначений ще Сократом в системах спілкування: учень-учень, учитель-учень, учитель-група учнів,учитель-учень-учень, учень-учитель та ін. З метою успішного спілкування на уроках учням слід засвоїти аксіому спілкування: «Будь терплячим та поважай погляди і думки своїх товаришів».

Критичне мислення – це складний процес, що починається із здобуття інформації, її критичного осмислення і закінчується прийняттям обґрунтованих рішень.

Основні етапи критичного мислення:

• сприймання інформації;
• аналіз висновків інформації;
• зіставлення їх із протилежними точками зору;
• розробка системи доказів на користь відповідної точки зору;
• прийняття рішення, яке ґрунтується на доведеннях.

У структурі уроків критичного мислення розрізняють п’ять основних етапів:

1. розминка;
2. обґрунтування навчання;
3. актуалізація;
4. усвідомлення змісту;
5. рефлексія.

Розглянемо кожний з них детально.

1. Етап розминки
2. ( замінює так звані організаційні етапи класичного уроку ). Головна функція – створити сприятливий психологічний клімат на уроці.

Актуальність етапу – теплий психологічний клімат сприяє:

• кращому засвоєнню навчального матеріалу;
• підвищенню авторитету вчителя;
• психологічному розвантаженню учнів, які за день мають 6-7 різних уроків.
  1. Етап обґрунтування навчання

Етап передбачає:

• постановку мети уроку;
• розвиток внутрішньої мотивації до вивчення конкретної теми та предмета загалом.

Актуальність етапу – навчальний матеріал засвоюється краще, якщо:

• учні розуміють його конкретну практичну значущість для кожного з них;
• чітко знають, чого від них вимагатимуть на уроці.
  1. Етап актуалізації

Девіз етапу: «Пробудіть, викличте зацікавленість, схвилюйте, спровокуйте учнів пригадати те, що вони знають».

На цьому етапі відтворюють знання, вміння, потрібні для наступних етапів уроку, встановлюють рівень досягнень з теми.

Актуальність етапу – оскільки знання, пов’язані з досвідом учня, запам’ятовуються краще та швидше, то створюються умови для «відкриття», самостійного добування знань, і за цих умов підвищується роль учня на уроці.На етапі актуалізації доцільно проводити наступні ігри:

• «Знайди помилку»
•  «Вірю, не вірю
• Ефективними і цікавими для учнів є нетипові повідомлення, що спонукають до критичного мислення
  1. Етап усвідомлення змісту

На цьому етапі учень ознайомлюється з новою інформацією, аналізує, визначає особисте її розуміння, вчитель має найменший вплив научня.

Актуальність етапу – етап передбачає розвиток уміння:

• працювати з інформацією;
• працювати самостійно;
• виділяти головне, суттєве;
• формування компетентності учня з предмета.

На етапі усвідомлення змісту часто пропоную виконати завдання на встановлення відповідності та прокоментувати свій вибір.

Корисною для розвитку критичного мислення є також гра «На помилках вчимося» (знайти помилку чи недолік):

         1.5 Етап рефлексії

На цьому етапі :

• Учень стає власником ідеї, інформації, знань;
• Можливість використання знань;
• Обмін знаннями з іншими учнями;
• Оцінка та самооцінка діяльності.
•  

• усвідомлення того, що було зроблено на уроці;
• демонстрування знань і того, як можна їх застосовувати;
• можливість замислитись над підвищенням якості роботи;
• можливість диференціювати домашнє завдання;
• визначення необхідності корекції.

На етапі рефлексії ефективним прийомом розвитку критичного мислення є створення навмисної помилки:

ВИСНОВКИ

                   Критичне мислення, з одного боку, є складовою творчого мислення, а з іншого – воно не може існувати, тобто бути критичним, без комплексу рис творчого мислення. В.О. Сухомлинський радить виховувати в учнів прагнення пізнавати навколишній світ, виконуючи складні розумові операції: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення; бачити причинно-наслідкові зв'язки; самостійно, без зовнішнього тиску, оцінювати явища навколишньої діяльності; розвивати вміння доказово відстоювати свої думки і погляди, прагнення своєю розумовою чи іншою працею щось довести, утвердити,  відстояти; спостерігати, досліджувати, робити власні висновки з явищ навколишнього життя, на основі прочитаного в довідковій літературі, наукових журналах тощо.

         Орієнтування учнів на критичне осмислення себе, свого образу, своїх вчинків залежить від уміння педагога пов'язувати навчальний матеріал з проблемами, які хвилюють учнів певної школи, віку, класу. Але для цього необхідно знати, що їх турбує, увійти,  до «Палацу дитинства».

         Важко переоцінити значення розвитку критичного мислення в кожній молодій людині. Розбудова демократичного суспільства, де вільною людиною ніхто не зможе маніпулювати в жодних цілях, неможлива без виховання критично мислячої, внутрішньо незалежної, вільної особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації: навч.-метод. посіб. – К.: ІЗМН, 1996. – 232 с.
2. Ванштейн М.Критичне мислення як  основа демократичного навчання. – Рідна школа. – 2001. -- №4. – С.49-51.
3. Годецький М.В., Хлєбнікова Т.М. Організація навчального процесу в сучасній школі. – Х. 2003.
4. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій / автор-укладач Н. П. Наволокова. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 176 с.
5. Жалдак М. І.,Лапінський В.В., Шут М.І. Комп’ютерно-орієнтовані  засоби навчання математики, фізики, інформатики: посібник для  вчителів // Вкладка газети «Інформатика». – 2004. – С. 41-48.
6. Закон  України «Про загальну середню освіту» //Відомості Верховної Ради України (зі змінами), 2008. -- № 27-28 – С. 230-253.
7. Закон України «Про освіту». – К.: Генеза, 1996. – 36 с.
8. Методичний порадник: форми і методи навчання / автор-укладач Б.О. Житник. – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – 352 с.
9. Пометун О.,Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.2004.
10. Стеженко Ю. Критичне мислення як феномен цілісної орієнтації учнівської молоді. – Рідна школа. – 2002. - № 12 – С. 10-13.
11. Щоголаєва Л.О. Критичність розуму. Як її формувати? – Педагогічний пошук. – 2002. - № 2. – С.65-67.